Автор | Кабак "Злачное место" |
*Нашел пыхаря-бомжа, который поселился на трубе и курил дурман-траву в промышленных масштабах*
У нас оказывается есть только труба =( |
*Выглядывая из кухни*
=( негде будет посидеть в кресле укутавшись в плед зимними вечерами
А что будем делать с пыхарем-бомжем? |
дурман-траву
У меня появились кое-какие идеи для повышения дохода заведения и привлечения клиентов!! |
Пусть живет там, будет добавлять калориту нашему заведению. |
ап! |
Эх, скучно... Вот и осталась я тут одна. Выпить что-ли?
*подошла к барной стойке, налила портвейна*
Фух, за здоровье! |
/спустя два часа/
*лежа на полу среди гор пустых бутылок, допивая остатки текилы... брррр*
Хооооозяииин! Неси вина!! |
*подала запыленную бутыль.. ну конечно, предварительно откупорив её* |
для Шидха:
Сспасибо, добрая душа! не желаешь ли присоедится |
Кто ж тогда тебя до кровати дотащит?)) |
*наливая полную рюмку*
для Шидха:
Спой мне песню, да пожалостливее |
для Шидха:
Кто ж тогда тебя до кровати дотащит?))
ик... вернется хозяин-еврей, там посмотрим xD |
арена для поединков.
"элиты"
Вперде, любую элиту моего уровня готов побить. А если не побью, то мысленно побью. Потому что геи, это плохо.
Я против геев! |
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй кохати завжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти..
(если понимаете, конечно) |
для Шидха:
Я понимаю, немного. Хотя сам не из Украины.
А вот модеры могут совсем не понять.;) |
для Darkvonder:
А песня классная.. сразу уразумеем, у кого как с вкусами.. :)
Да и не для модеров это, а по личной просьбе. |
для Шидха:
прочла, вспомнила, послушала, загрустила..
чудова пісня.. ех |
для Уула:
І настрій правильно підібрала..
Йа дофолен. ^_^ |
для Шидха:
*пуская пьяную слезу*
Эх, хороша песня! Всем вина за счет заведения! |
Эм... Официантка забухала, украинцы заполонили кабак, кто-то хочет разгромить всех и вся... Ну, вот зачем я уходил? |