Форумы-->Творчество-->
1|2|3|4|5
| Автор | Лит. Конкурс «Путь Героя» от клана «Украина» |
|---|
| Ждем Вашего участия! | | Прошу скомпоновать все стихотворения, написанные участниками и выслать мне в личную почту, буде такое не составит Вам труда. | Итак, в связи с тем, что по состоянию на настоящий момент банов за язык в теме нет, то есть администрация и модеры понимают, что творчество имеет право на жизнь на любом языке, есть желание во-первых сказать им за это спасибо, а во вторых систематизировать стихи всех участников. Итак, приступим:
marochka
2009-06-02 09:46:37
Шлях героя.
Як місяця обличчя засвітилось,
І зорі плавали в туманів молоці
Маля на світ великий народилось
Кінець мотузочки тримаючи в руці.
Текли невпинно місяці та роки
Маля тримало міцно мотузок
Робило перші неслухняні кроки
Спочатку крок за ним наступній крок
Потиху так намотуючи нитку
Навчалось посміхатись та кричать
Співати пісню, плакати молитву
Вчилося забирати й віддавать.
Як підросло триматись не хотіло,
Рвалося у незвідані світи
Йому здавалось так би й полетів він
Лише ти долю із долоні відпусти
Рвався та падав, набивав коліна
Ховав від інших, стискував в руці
Зубами рвав, вона ж його як сина
Тримала там, де набивав синці
Кохання чарувало та кружило
Від щастя подих нишком тамував
І поночі, як їм зоря світила,
Дві долі у одну переплітав
Нанизував на нитку ту чарівну
Гаразди й біди, доброту та вади
Звивав в клубок такий великий дивний
Все думав потім сину дарувати.
Та якось спалахнув пожар над містом
Та до небес нестримний запалав
Малятко безпорадне й беззахисне
Обпечене з полум’я врятував
Дитя мотузка долі обгоріла
Ледве трималась у малій руці
Він від своєї відірвав щосили
Тремтячи зав’язав вузлом кінці.
Вагання залишилося позаду,
Він зрозумів, що кожний в житті крок
Куди приємніше комусь віддати
Ніж у великий заплести клубок
Своєю силою діливсь з безсилим
Тому хто впав здійнятись помагав
Він дарував години та хвилини
На залишок уваги не звертав
Від думав менше стане, та нівроку
Як і раніш бриніли у руці
Всі віддані без сожаління роки
Як і раніш вогонь палав в очах
Чи був героєм, хто я щоб рішати
Звання та слава – брязкіт тарілок
Я тільки знаю – було що віддати,
І було більше ніж простий клубок. | milyukov
2009-06-02 16:01:42
Під зоряним піднебінням біля багаття, Де увись зростають дуби і ялини, Кричать воїни «Ура!» І заспівують ельфи. Гілок смолистих аромат Вдихаю, попиваючи пиво; Грає відблисками захід – В його променях бесті такі красиві . але казка кінчається і ти дивишся на сірі будні і хочеш туди на поля де драконів валять однороги де так все звично де тебе зрозуміють де клан на клан веде війну туди я хочу | _Rasmus_
2009-06-02 16:25:58
Тяжка та смілива мандрівка героя
Багато складних перешкод на шляху
Проте наче в битві індійця й ковбоя
Не поступиться він в перемозі ляху
І стогне душа від шаленого болю
Од сталі,од куль,од великих гармат
Кричить кожен день:На двобій хто зі мною?"
Бояться за нього сестра,жінка,брат
Але все ж рішуче у бивту зійшов
Герой без спочинку вже начебто вічність
Проте наточивши клинок він пішов
Відстояти свою бездоганную гідність
І б`ється він тяжко уже двое суток
Немае спочинку от болі,од ран
Проте він сміливий,він витерпить смуток
І піде в куточок обезкраїніх лан
Герой-це не слово яке усім кажуть
Герой-це не всім там сказати дано
Герой-це коли за товариша ляжуть
А не сидячи вдома іграті в лото
І ось щя скажу я вам в цьому останнім
Куплеті вірша про героя за всіх
Старайтеся змалку героєм буть раннім
І будьте сміливішим серед усіх | Veryall
2009-06-02 19:35:29
Я був у горах, де кручі темніють,
де люди від холоду просто біліють,
де правил нема і законів також,
де тебе готові убити за грош.
Нема там любові, добра там нема,
нависла над горами вічна зима,
там кожен озброєн, там кожен солдат,
не дадуть розгорнути тобі там дебат,
а просто уб'ють, як убили всіх інших,
яких занесло туди трохи раніше.
я зовсім не хочу тебе залякати,
та просто потрібно тобі все це знати
Лише зрозумій: кто сильніше, той прав,
у пекло його ти скоріше відправ,
як він вже відправив того, хто раніше
був правим, а тобто іще і сильнішим,
візьми мою зброю, візьми мої лати,
і будуть гірчани ті в пеклі палати,
помстися за тих, хто в горах був убитий,
не будуть тебе за ці смерті корити.
Хто сенсу не бачить, хай дома сидить,
поки помсту ти будеш у горах творить | Умной_Варвар
2009-06-03 15:56:52
Щоб героєм України стати,
Страх треба подолати,
Тиранам свою мужність показати,
Щоб їх від України відігнати
Треба честь і гордість мати,щоб героєм стати
Треба Бога шанувати,правду в серці мати
Слабких захищати,волю до перемоги мати
Щоб перемогу отримати.
Герой це звичайна людина
В якої в серці живе Україна! | inozemets
2009-06-05 19:33:18
залишатися вічним мандрівником,
забутим лицарем покинутих доріг,
ніколи не знімати свій шолом,
але йти далі, валячись із ніг,
здіймати меч на ворога, на меч,
а хто мій ворог? з ким я йду у бій?
хто мені скаже, де чужий, де свій?
чи місце ницим сумнівам в душі,
що не існує за заборолом,
й перебуває на своїй межі?
війна - без сенсу, трикляті князьки
руйнують замки, гроші, свої дні
проводять у баталіях... чому!?
навіщо гинуть люди від руки
моєї..? згину якось я,
хтось забере колись моє життя,
навіщо?
віщо?
що б
жити | Путь героя.
Усе, що щерилось нам вслiд
Не застигало путь до Сонця
Пiдслiпуватеньке вiконце
З якого б´ϵ неземний свiт
И птахи ранковой пори
Несуть нам сни на легких крилах
И на могилах наших стилих
Чарiвнi складенi дари
В часи величних перемiн
Душа Землi з тобой спiваϵ
И вiковiчнiсть оживаϵ
Пiд срiбний колокольний дзвiн
Осяϵ ранок золотий
Те юне невмируче серце
З которого у висi рветься
Молитов заповiдний стрiй…
Сейчас для уважаемых русскочитающих, во главе с Игориусом ещё русский перевод кину) | Жаль, буква Е украинская, не пропечаталась, вылезло ϵ
Всё то что щерилось нам вслед
Не застит нам дороги к Солнцу
Подслеповатое оконце
Откуда бьёт волшебный свет
И птицы утренней поры
Несут нам сны на лёгких крыльях
И на могилах наших стылых
Волшебные лежат дары
В часы Великих перемен
Душа о доме напевает
И бесконечность оживает
В набате колокольных тем
Рассвет наступит золотой
И сердце, что про смерть не знает
В нагорних высях изливает
Молитв заповедный строй… | | Конкурс ждет своих участников! | Як поет кажу,що це дуже гарний вірш
Як місяця обличчя засвітилось,
І зорі плавали в туманів молоці
Маля на світ великий народилось
Кінець мотузочки тримаючи в руці.
Текли невпинно місяці та роки
Маля тримало міцно мотузок
Робило перші неслухняні кроки
Спочатку крок за ним наступній крок
Потиху так намотуючи нитку
Навчалось посміхатись та кричать
Співати пісню, плакати молитву
Вчилося забирати й віддавать.
Як підросло триматись не хотіло,
Рвалося у незвідані світи
Йому здавалось так би й полетів він
Лише ти долю із долоні відпусти
Рвався та падав, набивав коліна
Ховав від інших, стискував в руці
Зубами рвав, вона ж його як сина
Тримала там, де набивав синці
Кохання чарувало та кружило
Від щастя подих нишком тамував
І поночі, як їм зоря світила,
Дві долі у одну переплітав
Нанизував на нитку ту чарівну
Гаразди й біди, доброту та вади
Звивав в клубок такий великий дивний
Все думав потім сину дарувати.
Та якось спалахнув пожар над містом
Та до небес нестримний запалав
Малятко безпорадне й беззахисне
Обпечене з полум’я врятував
Дитя мотузка долі обгоріла
Ледве трималась у малій руці
Він від своєї відірвав щосили
Тремтячи зав’язав вузлом кінці.
Вагання залишилося позаду,
Він зрозумів, що кожний в житті крок
Куди приємніше комусь віддати
Ніж у великий заплести клубок
Своєю силою діливсь з безсилим
Тому хто впав здійнятись помагав
Він дарував години та хвилини
На залишок уваги не звертав
Від думав менше стане, та нівроку
Як і раніш бриніли у руці
Всі віддані без сожаління роки
Як і раніш вогонь палав в очах
Чи був героєм, хто я щоб рішати
Звання та слава – брязкіт тарілок
Я тільки знаю – було що віддати,
І було більше ніж простий клубок. | | Так, і мені дуже сподобалось. | | Приймаймо участь. | | Конкурс ждет своих участников! | Пост 69 читаю так:
DrDrug
Путь героя.
Усе, що щурилось нам вслід
Не застигало путь до Сонця
Пiдслiпуватеньке віконце
З якого б’є неземний світ
Птахи ранкової пори
Несуть нам сни на легких крилах
Та на могилах наших стиглих
Нащадків складені дари.
В часи величних перемін
Душа Землі в тобі співає;
Та вікопомне оживає;
Під срібний із дзвіниці дзвін.
Осяє ранок золотий
Те юне невмируще серце
Із котрого у висі рветься
Молитов заповідний стрій… | Люблю Україну
Ти край мій єдиний,
Моя Батьківщина,
Для мене одна ти, моя Україно.
Ти чорнеє море, ти неба блакить.
Ти сонце,що в небі
Для нас мерехтить.
Ти взимку-Карпати,
А влітку ти-Крим.
Єдина для мене,
Ти в серці моїм.
Тепер назавжди я
Цю мить пам’ятаю:
Стою перед вами,
Вірша вам читаю,
Радію веселому блиску очей.
Стою на майдані,
Дивлюсь на людей.
Стою за свободу, за чесність,
За волю,стою за майбутнє.
За правду, за долю
Бо тут народилась,
Бо тут я живу,
Бо я поважаю державу свою.
=================
А тепер заспіваю для ВАс
Два кольори мої, два кольори,
Оба не полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.
кх,кх,щось в горлі сухота(навернув стакан)
Грає море зелене, тихий день догора,
Дорогими для мене стали схили Дніпра,
Де колишуться віти закоханих мрій...
Як тебе не любити, Києве мій!
В очі дивляться канни, серце в них переллю,
Хай розкажуть коханій, як я вірно люблю.
Буду мріяти й жити на крилах надій...
Як тебе не любити, Києве мій! | для дядя_Ребус:
со всем моим уважением заявки принимались до 24-00 10.06.09г. | 78
Просто хотел освежить атмосферу в топике,не подумайте,что флужу или тролю,чтоб глаз радовался,извините что потревожил((тоже с уважением | для дядя_Ребус:
за стихи спасибо :) Хмуриться не надо. Один конкурс закончился, второй идет...третий на подходе :) |
1|2|3|4|5К списку тем
|
