Форумы-->Творчество-->
1|2|3
| Автор | к дню рождения Т.Г.Шевченко |
|---|
Нема пророка в своїм царстві,
Немає більше Хмеля, Богуна.
Перевелись герої на Вкраїні.
Пани й голота, марнославство і журба.
І те, що нам Тарас казав віршами
Є актуальним до теперішніх часів.
Народ все терпить, гнеться під ярмом у пана.
Немов не бУло декількох віків.
Між часом тим страшним і сьогоденням,
Хто постирав весь час, роки оті тривалі?
Куди подівся дух козацький і натхнення
До подвигів, звитяг та Слави, що збирали?
Ми поколіннями від князя до гетьмАна,
Скидали іго, шляхту й москаля.
Та все ж раз по раз лізли по-під пана.
Бажаєм з ними жити ближче, не здаля.
Погляньте, знову Катерини
гуляють вдома й за кордоном з москалем.
Жирує знову шляхта, їй «до спини».
Людські тривоги з жалем і болЕм
Івась же з дідом бабою нидіють
На ту подачку, що дають верхи.
Керують же країною вампіри,
Ті кляті олігархи та жиди.
Терпіння все ж людське вже закипіло,
Знайдуться певно славні козаки.
Що наче гнівні гайдамаки, зімнуть те панство знахабніле
Тримає що народ наш у ярмі.
Тримайся пане, за свої ти статки,
Але й за пазуху свою не забувай.
Нагостряться на тебе ще рогатки,
Прийде ще Залізняк у рідний край.
Ще той міцний терпець урветься.
Посвятять знов ножі в Холодному Яру
З колін народ вкраїнський підійметься
І вирветься із пекла, з тої країни болю та жалю. | Знайдуться певно славні козаки.
То де вони знайдуться???
З неба впадуть, чи з-закордуну їх чекати?))) | | Наш народ все терпит и терпит его сгинают до полу а он молчит спасибо за стих | Знайдуться певно славні козаки.
То де вони знайдуться???
З неба впадуть, чи з-закордуну їх чекати?)))
Якщо не знайдуться в Україні - вже не знайдуться ніде! Якшо не ми - то НІХТО! Ми самі мусимо творити долю народу! Це - чудова людина, про слова якої потрібно пам*ятати завжди...в них надзвичайно багато змісту!
Взагалі приємно, що навіть в Героях не забувають про такі дати, як день народження Тараса Шевченка!
для Reyegar:
Велике спасибі!!! | Якшо не ми - то НІХТО!
Ми самі мусимо творити долю народу!
Оце я розумію.
Це розмова. | Терпіння все ж людське вже закипіло,
Знайдуться певно славні козаки.
Що наче гнівні гайдамаки, зімнуть те панство знахабніле
Тримає що народ наш у ярмі.
Дякую Ігор за чудовий вірш,таких людей як Тараса Шевченка потрібно памятати | для Магн0лиЯ:
То де вони знайдуться???
З неба впадуть, чи з-закордуну їх чекати?)))
"... Розпадеться кара.
І повіє огонь новий.
З Холодного Яру."
Саме звідти і треба чекати! ;)
Адже священний народний вогонь там є незгасимим. В 1920-х роках він знову полихнув і знову саме там, в Холодному Яру, де ліцарі лісу, як колись гайдамаки, освятили зброю на катів!
Схід, прокидайся, бо вже пора! | | круто! хоч хтось згадав! | Ще той міцний терпець урветься.
Посвятять знов ножі в Холодному Яру
З колін народ вкраїнський підійметься
І вирветься із пекла, з тої країни болю та жалю.
Маю надію,що колись таки народ вкраїнський підніметься з колін,та й вирветься із пекла болю і жалю,і буде жити щасливо,а не існувати... | | Шевченко великий поет. Слава навіки | Маю надію,що колись таки народ вкраїнський підніметься з колін,та й вирветься із пекла болю і жалю,і буде жити щасливо,а не існувати...
все в наших руках! потрібно робити для України хоч щось!...насамперед держава починається із сім*ї! Потрібно слідкувати за тим, КИМ ростуть наші діти...
вирветься із пекла болю і жалю
ми самі собі це пекло створили...на жаль ((( | Мені тринадцятий минало
Я пас ягнята за селом
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було.
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...
Уже покликали до паю,
А я собі у буряні
Молюся Богу,
І незнаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було!
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло, недовго молилось...
Запекло, почервоніло і рай запалило...
Мов прокинувся, дивлюся-село почорніло
Боже небо голубеє і те помарніло...
Поглянув я на ягнята-не мої ягнята,
Обернувся я на хати-нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!
І хлинули сльози, тяжкі сльози...
А дівчина коло мене плоскінь вибирала
Та й почула що я плачу
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльзи і поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало моє...
Гаї, лани, сади!
І ми жартуючи, погнали чужі ягнята до води... | уривок з "Свято в Чигирині"
Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
Базари, де військо, як море червоне,
Перед бунчуками, бувало, горить,
А ясновельможний, на воронім коні,
Блисне булавою — море закипить...
Закипить, і розлилося
Степами, ярами;
Лихо мліє перед ними...
А за козаками...
Та що й казать? Минулося;
А те, що минуло,
Не згадуйте, пани-брати,
Бо щоб не почули.
Та й що з того, що згадаєш?
Згадаєш — заплачеш.
Ну, хоч глянем на Чигирин,
Колись-то козачий. | За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові –
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.
Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тілько плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кровавим потом і сльозами.
Кати згнущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, боже, утомлений?
І нам даси жити!
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кровавії ріки!
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайне серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки – море розлилось,
Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава.
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая! | Скидали іго, шляхту й москаля.
Разжигание межнациональной розни! Срочно бан! | Разжигание межнациональной розни! Срочно бан!
по ходу у Jandrito передача пароля для совместного пользование либо продажа перса. Ибо его последняя фразане соответствует мировозрению того Хандрито, что раньше на форуме тролил ) | передача пароля для совместного пользование либо продажа перса. Ибо его последняя фразане соответствует мировозрению того Хандрито, что раньше на форуме тролил )
+1
Хорошая тема. Правильная. Смущает отсутствие обсуждения творчества и деятельности Т.Г.Шевченко в ФВТ сегодня.
И стих хороший.
А на Востоке осталось еще пару лет для "окончательного открытия глаз". Надеюсь... | по ходу у Jandrito передача пароля для совместного пользование либо продажа перса
Поддерживаю Jandrito, как раз в 15 посте он опровергает вашу шутку)
Я его уважаю за прямоту и честность.
Jandrito совсем не изменился)
Стих был бы шедевром, НО
1. Без этих перегибов:
Ми поколіннями від князя до гетьмАна,
Скидали іго, шляхту й москаля.
Погляньте, знову Катерини
гуляють вдома й за кордоном з москалем.
2. Если бы он вдохновлял на подвиги.
Талант у вас есть, и память есть - это не может не радовать) | | Шевченко упоминал тоже в своих стихах почему сейчас описывая те времена его словами сейчас это стало перегибом? | Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори --
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися ... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом. |
1|2|3К списку тем
|
