Форумы-->Творчество-->
1|2
| Автор | "Тривожний час" . Коментарии вырезаны для удобств |
|---|
Посеред засніженої долини, захищеної від вітру вовчими горами, розкинувся воєнний табір. Небо періодично спалахувало і прикрашалось всіма кольорами веселки. Все це супроводжувалось спізнілим гуркотом та тремтінням землі. Не всі війська відійшли від Королівської стіни. Знайшлись сміливці, що незважаючи на наказ Воєводи, все ж таки надалі штурмують ту величну споруду. Оборонці легко відкидували слабкі потуги залишків недавно Величезного війська.
В таборі в самій середині оточений курінними стояв не менший за розмірами командирський намет. Сині стяги висіли на флагштоках і зрідка шалений вітерець поколихував полотнища. Місце вибирав особисто головний каптенармус Centurion_XXI . Запасливий та бережливий скарбник знав: від того залежить не тільки збереження кланового майна, але й здоров’я братчиків. Попередити хвороби завжди легше ніж їх лікувати а взимку в польових умовах то взагалі може стати проблемою.Штабна споруда прикрашена величезним жовтим левом не мала охорони. Все ж гарна постановка варти периметру то дозволяла.
За великим круглим столом зібрались авторитетні воїни. Генерал зібрав курінних для наради. Круглий стіл дозволяв всім почувати себе серед рівних, але кожен собі торопав хто є головним за ним .
Не старий генерал XamZA555 оглядав курінних спокійно без непотрібного гонору. Зовсім недавно голова призначив його виконуючим обов’язки бойового генерала. Дійсний генерал Lew неочікувано був командирований перед війною в далеке відрядження головою клану. Ніхто не знав які цілі були поставлені йому Galizier-ом. Але сприйнято то було в цілому без ропоту. Раз послано значить треба. Тим більше що XamZA555 мав репутацію гарного воїна і що саме головне вправного командира. Не дарма його курінь був визнаний ліпшим в тунельному івенті.
Слово від курінних взяв старший за віком rostyk1509:
- Пане генерале, військо нервується. Для чого нас вели в бій, коли як виявилось не було навіть чіткої стратегії нападу? Воїни задають питання: Задля чого полягли їх братчики?. Де осадні машини. Невже Граміт думав взяти таранами стіну в якій немає навіть воріт які ними можна вибити. Чому Абу-Бекр який зняв магічний захист зі стіни не допомагав при штурмі? Так було послано магів нижчої та середньої ланки але й вони більше вдавали допомогу ніж воювали? Люди вимагають пояснень. – курінні як один направили свої погляди на генерала.
Не ховаючи очей, обвівши поглядом кожного XamZA555 вимовив:
- З того, що відомо мені була проведена розвідка боєм. Для того, щоб зрозуміти з ким маєм справу було оголошено штурм. Але правильно було підмічено людьми, головні війська не лізли на стіни, маги не рвали пупа. Невідомо точно для чого було оголошено відступ. Є різні версії серед бойових кланових генералів. Військо відведено значить так потрібно. Граміту видніше. Можливо вже зібрано достатньо інформації задля підготовки до повноцінного наступу. І класти військо під стінами не варто. Тому певно головний штурм відкладено до моменту закінчення підготовки. Тому прошу заспокоїти воїнів. Нехай відпочивають. Вистачить всім подвигів ратних . Навоюємся ще, тошнітиме ще від битв та втрат.
Курінні розійшлись по своїм наметам проводити бесіди з особовим складом. Генерал залишився сидіти . Дивлячись на тримірну карту імперії та приграничних земель начарованої головним бойовим магом клану Kastian-ом промовив сам до себе:
- І що мав казати? Що ніхто не знає що прийшло в голову Імператриці? Яка муха її вкусила. Хоча знаєм ми ту муху. Абу-Бекру захотілось слави бойової, кличка «бібліотечного черва» мішає спати. І куди пропали ті бісові гноми. Не могли вони просто так пропасти. Скільки питань і жодної відповіді. Будем надіятись, що верхівці вистачить клепки довести нас до перемоги. | Виходячи від генерала кожен курінний перекидався на одну зі своїх аватар. Барби, некри, лицарі, ельфи та лицарі розійшлись по наметам до своїх підлеглих. Майже всі опустили голови думаючи, що зараз казатимуть воїнству. Лише завжди веселі Vindrider та Kastian шумно перемовлялись і жартували на різний лад. Кожен заходив до приміщення, очікуючи не зовсім приємної розмови. До генерала йшли за роз'ясненнями, а отримали лиш спробу заспокоєння.
Rostyk1509 дійшов до намету свого куреня. На вході красувався герб з зображення левиного сімейства з написом “Прайд” - Вітаємо в дружній Родині”. Сніг навколо споруди був вичищений доріжки посипані піском. Bmikola1 послаблень хлопцям не давав порядок перш за все. Зайшовши до залової кімнати підполковник був дещо здивований. Там де було за звичай людно сиділо лиш неповний десяток героїв.
За дубовим столом сиділи bmikola1, Narayan1 та Dart_Wader. Попиваючи теплий ель братчики жваво щось обговорювали.
Недалеко в кутку напівлежачи сидів Reyegar . Світлий ельф, періодично розжовуючи перо, не зважаючи на те. що з нього капає чорнило на груди щось доволі енергійно писав. “Знову муза прийшла.” - усміхнувшись про себе подумав отаман. То бувало дуже рідко, але коли все ж натхнення приходило до Reyegar-a куди лиш дівалась його барбяча аватара. Відразу на світ являвся світляк. Пролітаючи через усю залу з палаючими очима він валився в свій творчий куток і завзято писав, аж допоки не закінчить свою думку на папері. Братчики вже звикли. При подорожі до свого закутку він змінює аватару і за цим не бачить ніц на своєму шляху. Тому відразу намагаються прибрати з його дороги ослінчики, броню та інший мотлох .
Ще троє MaRtyN_MaN, karakal та WestRanger використовували вільний час для сну.
- Доброго здоров'я браття! - привітався з порогу rostyk1509.
- І тобі не хворіти командире. - відповів моторошний на вигляд bmikola1. Некр був завжди в гарному настрої, що доволі не типово для представників їхньої фракції. Але магічна аватара частенько брала верх над темною і то позначалось на характері заступника курінного.
- І що там тобі нарозказували, пане начальнику, що ти такий задумливий. - підтримав Narayan1. Цей теж колись був некром але останнім часом геть закинув свою стару іпостась. Перетворившись в барба, він ніколи не носив смутку на своєму обличчі. Безшабашний воїн полюбляв жартувати, показуючи як він “цюкає по кумполу своїх ворогів сєкіром “.
- Та нічого особливого,- відповів на то старий некр, сідаючи за стіл,- мовили те що я й очікував. Мовляв була розвідка боєм. Братів поклали, а за що ніхто толком не пояснює. Думаю магік наш імперський або з глузду зїхав або все ж має скласти грандіозний план. То де ви воїнство курінне посіяли ?
- А герої наші не можуть сидіти на місці. - додав від себе Dart_Wader. Темний ельф завжди був серйозніший за своїх товаришів. В бою він взагалі перетворювався на машину для вбивства і дивлячись на свого командира його військо з надмірною відвагою трощило все на своєму шляху. - warmagedon, muro4ka та _The_Fog_ не можуть без бою. Знову до стіни зі своїм військом навідались. Шушмек по ельфійкам як завжди поваландався .
При останніх словах трійця залилася реготом розбудивши при цьому MaRtyN_MaN-а.
- А ви все не вгамуєтесь, реготуни. - донеслось з його боку. - О, пане командире вітаю. А чи не чути вістей про наших братчиків що пропали. Чи не знайшли planokurika, Vasyl777 та Reptile?
- Перших двох так і не знайшли, про Reptile подейкують, закинули його за стіну на розвідку. Є лиш відомості, що живий але як у нього справи сказать ніхто не береться. - дивлячись на кухоль елю, що йому подав Narayan1 сказав Rostyk1509. - А бачу ви хлопці часу даремно не гаяли. Сніг прибрали навколо намету.
Почувши те, всі що сиділи за столом знову зареготіли, остаточно розбудивши всіх, хто ще примудрявся спати до того при такому галасі. | - Так було кому , - давлячись сміхом промовив заступник. - Шушмек знов до дівок націлився, так я його перед тим змусив почистити біля входу. Той навіть не сперечався так поспішав. А karakal, щоб не втрачати нагоди ще й навколо додав почистити.
- Дивіться мені заганяєте хлопа. - посміхнувшись казав старий некр.- Але оті походеньки по дівкам треба припинити не той час.
- Є! Готово! -гучно видихнув Reyegar . Піднявши голову від паперу і побачивши зібрання гурту, він почав відразу повертатись в аватару барба. По закінченню обертання десятник побачив свою одежину геть заляпану чорнилом і з диким криком вдарив кулаком по дерев'яній стіні проламавши при цьому отвір. - Четверта сорочка за неділю, треба кидати те бумагомарання.
- Дві варти позачергово, пане десятнику за руйнування курінного майна, - спокійно промовив курінний і згодом усміхнено додав,- І стіну, будьте ласкаві, полагодити негайно. Не літні місяці все ж надворі. Щоправда, якщо писулька ваша матиме успіх, думаю покарання можна буде зменшити до одного.
Понуривши голову розлючений барб пошкандибав за дошками для ремонту.
- Цього в бою самого не лишать, бо протаранить стіну, задумається і залізе в гущавину ворогів без підтримки. Так пропхається за пів кілометра, а потім чухатиме голову чого своїх навколо нема. - вказав в сторону воїна, що вийшов, Rostyk1509.
- А все ж які думки щодо продовження воєнних дій ? - WestRanger задав питання яке висіло на язиці у всіх хто зібрався за столом.
Підполковник без жартів мовив:
- Можу сказати тільки щоб зброю не ховали. Те, що відступили нічого ще не значить. На жаль не маю жодних вказівок від керівництва клану щодо подальших дій. Готується масштабна операція по штурму, розробляються нові осадні машини.
- Є чутки про катапульти. Можливо нарешті в бій вступить верхівка магів. Дістали вже. Відсиджуючи за стінами столиці війни не виграєш. - додав від себе bmikola1.
- Кажуть деякі клани бунтують. Лякають можливістю перейти на сторону королівства. Кажуть не шкодує Імператриця своїх БК. Не вистачало ще громадянської війни в імперії. - сотник Narayan1 пронизливо дивився у вічі командира.
Курінний не відвів очей :
- Мою думку щодо зрадників всі прекрасно знають. Зрада має каратись смертю. Ганьба змивається кров'ю. Перейдуть в Королівство то погано, але нехай будуть готові до загибелі. Пощади їм не буде. Хочу ще додати: Будьте обережні з вільними бійцями. Бунтують позакланові. Невдоволення щодо БК з приводу нехтування їми безпеки звичайних воїнів даром не проходить. В любий момент можуть штрикнути кинджалом поза розташуванням Рутенії. Зі своєї сторони прошу відноситись до них як до гідних союзників та все ж обережність нікому не завадить. На разі всі вільні займайтесь повсякденними справами. Але щоб мечі до ножен не попримерзали маєте слідкувать. | Рейегар, мугикаючи під ніс щось своє, вийшов з намету. Обвів поглядом навколо, зрозумів що дошок так просто не знайти. Зметикувавши, що легше назбирать хмизу в горах, аніж випрохать щось в господарчому підрозділі, десятник вирішив: без пляшки тут не розібратись. Закинувши за плечі сокиру, вклавши за халяву чобіт кинджал пошкандибав до кланової корчми. Пройшов не далеко. Почув ззаду оклик.. Розвернувшись побачив двох братчиків які його наздоганяли. Схоже Микола та Нараян зібрались туди ж куди несло і його.
- А що брате, знайшов матеріал для стіни? - наздоганяючи спитав сотник.
Далі хитро зіскалившись додав, - склад здається в протилежному боці. Чи може перевезли майно до корчми?
- Та все може бути, - додав Микола. - Кастіан як гарно погуляє може й влаштувать неочікувану перестановку. Йому то недовго, пару заклів та й пітніть не треба.
Прайдівці разом зайшлись сміхом. Рейегар відразу оживився:
- А то ви були б проти, щоб поруч в бою наш маг опинився? Я тут подумав, що без Центуріона той новенький ... Гмм, як його. Та хрін з ним. Молодняк той дошок за просто так не дасть. А як пригостити чим, то може щось і вигорить з того. Чого ми стоїм? Пішли до Дездемона, поки всі столи не зайняті.
- Та пішли. - мовив на те Нараян і трійця рушила до намету з якого на всю округу розносився гомін.
Зайшовши до корчми оглянули залу. Широку стіну прикрашав малюнок лева з кухлями у лапах . Напис під ним мовив: “Не гріх випити, горе міри не знати”. Вільних столиків вже не було. За барною стійкою, протираючи рушником кухлі стояв невисокий чоловік. Злий Дездемон мав за свою основну аватару личину некроманта, але в корчмі ніколи її не носив, щоб здаватись звичайною людиною і не відлякувати деяких перебірливих клієнтів. Незважаючи на своє ім”я, він був скоріш за все зовсім не злим. І хоча як він не старався показати себе з поганої сторони, однак всі вважали його душею компанії. Як не додавав він до своїх жартів непристойностей та образ, гурт все одно ставився до нього з повагою та теплом.
- А що то в тебе так людно сьогодні? - спитав Рейегар, - Ніби до свят ще трохи є часу.
- У “Тигрів” свято нині. Курінний повернувся в стрій. Вважали безвісти втраченим, а він все ж вижив та повернувся. Виявилось не так легко Спортика в землю загнати, як вважали вороги. - спокійно пояснив корчмар, - Ви як просто випити чи щось попоїсти? Вільних столів немає, але є людина яка буде не проти гарної компанії за своїм.
Обернувшись до зали хлопці помітили Елефантика що махав їм рукою зі своєї лавки.
- Друже, нам тоді давай неси найкраще. І випити і поїсти. Ми до козака що терпить самотність приєднаємося поки. - Нараян вже намірився йти до столу.
- Як вам то сказати правильно. - зіщулившись в хитрій посмішці Дездемон. - Ви ж знаєте коронну приказку Спортика: День потрібно розпочинати з варениками (з сиром-картоплею, з капустою-картоплею) зі шкварочками, борщиком (зеленим і червоним), голубцями, холодцем, хроном з бурячком, шинкою, шашличком, тушкованою капустою, смаженими реберцями, картопелькою з котлетками, яєчнею зі смаженим сальцем, часничком, цибулькою, огірками, помідорами, перчиком, і сиром зі сметанкою, а також сирником та іншими шмашними солодощами, ну, і, звичайно, ж фруктами - яблучками, грушками, сливками, аличею, вишеньками, порічками, смородиною, аґрусом, абрикосами, трускавками, малинкою, випринами, чорницями, черешнями, бананами, апельсинами, мандаринами, ківі, ананасами, кавунчиком, диньками, виноградиком та персиками.
І згодом господар закладу з вдаваною незграбністю та щирою посмішкою додав:
- Ну ото всьо, “тигри” вже зжерли. Нічого не лишилось. Випити є.
- То якого ти бісова тварючко дратуєш нас питанням що подавати, якщо нічого не маєш.- Рейегар почав барабанити пальцями по барній стійці.
- Що за шум без бійки? - з-за спини Дездемона вийшла його вродлива дружина. - Коханий, хто тебе так гостей зустрічати вчив? Хлопці зараз щось придумаєм. | - Красно дякуєм добрій господині, ми знали що маєм гарну заступницю . - вклонився Микола.
Поки братчики рушили до Елефантика Рейегар лишився замовляти в корчмаря пляшку гарного вина для комірника.
- Привіт, братові генерала! Дякуємо за запрошення. Дивлюсь “Тигри” ожили, повипускали кігті вояки. - Сідаючи на лаву біля столу промовив Микола.
Нараян, влаштовуючись рядом, спитав:
- А що той жартівник і тебе голодним хотів залишити? Нічого, брате. Зараз Міракулос обіцяла організувати якусь запиханку.
- Вітаю друзі! Спортикові братчики добрий привід мають. Не кожен день з того світу вертаються брати. А Дездемон як завжди підколює. У нього як у гарного газди завжди є гуска в рукаві. - відповів Елефантик. - А що то ви Рейегара лишили самого біля корчмаря. Чи він відмовляється з нами за столом разом сидіти?
- Та є в нього справа в якій не підмажеш не зрушиш. От він за змащування й домовляється. - посміхнувшись видав Микола.
- А що, знову комусь який крафчений кинджал по дорозі до свого творчого закутку наступив і поламав? Як так то Юрок шмурдяку не пьє, потрібно гарне винце. Не дарма один з кращих крафтерів зброї в імперії. - радив лицар.
В Рутенії Елефантика поважали за організаторські здібності та вміння правильно та гарно обмалювати ситуацію. Та й людиною він був доброзичливою та енергійною. Сотник мав чи не найліпшу репутацію в клані. Не завжди більшість погоджувалась з його думками та намірами, але часто раціональне зерно в його промовах приводило до вирішення нагальних питань в клані.
- Та не по дорозі вже після. Та й крафт з деяких пір під замком зберігається в курінній комірчині. Дорогувато деякі вірші обходяться. - варвар спеціально приглушив свої слова бо десятник тримаючи в руках пляшку червоного вже підходив до своєї компанії.
- Дай рендом здоровя пане сотнику! - привітався Рейегар. - Зараз пані Міракулос нам запечену гусочку в яблуках пришлє.
- А пляшечку то Дездемон нам прислав? - підколов Елефантик.
Барбоельф задумавшись глянув на грайливий напій у пляшці і видав:
- Ну його того комірника, коли можем в гарній кумпанії випити. Як не дасть дошку відразу то можна й в пику зацідити. Але думаю він хлоп розумний до гріха не доведе.
- А що, братове, думають в “Прайді “ про війну? Що матимем далі робити? - перейшов до серйозних речей лицар.
Микола опустивши погляд на кухоль почав відповідати:
- Дурне діло задумав Абу-Бекр. Немало він робив корисного для імперії але здається на старості років глузд почав втрачати. Щоб отак армії не підготовлені кидати на мур, без особливої потреби втрачати війська і при цьому не надати навіть маленької магічної підмоги то не здорово.
Нараян відпивши з кухля додав:
- А що “Прайд”? Прайдівці від бою ніколи не тікали. Наші й зараз стіну гризуть періодично. Он ми виходили до корчми то Вармагедон та Мурочка тільки зі стіни повернулись. Фога в лазареті лишили. Потріпали їх добряче а стіна стоїть і не чихає. Але скаже батько Ростик в бій значить в бій.
Елефантик притишивши голос почав розказувати:
- Був я нині у брата. Дечого дізнався. Абу-Бекр знявши закляття невидимості зі стіни на декілька тижнів втратив здатність до серйозної магії. Так мілкими забавками може лиш кидати. То як розумієте не афішується. В бій кинули армії, щоб Королівство не пішло в наступ. Судячи по їхньому оснащенню, нам вони нічим не поступаються. Якщо не сказати, що ми їхні козирі ще навіть не виділи.
До столу підійшов служка поставив на стіл таріль із смаженою гускою в яблуках та буханцем свіжого хліба, а також немаленький шматок сиру і мовив: - Пані господиня веліла передать “Смачного”.
Діставши з гаманця золоту та срібну монети Микола передав їх служці зі словами: - тобі біла, красуні, що тебе направила жовту. Диви не сплутай троглодит.
Служка задоволений неочікуваним заробітком миттю втік на кухню.
Дочекавшись поки той пропаде за дверима Елефантик продовжив: | - Як виявилося придворний маг лише розсіяв закляття невидимості. Відразу за стіною стоїть енергетичний щит який пропускає лише жителів королівства. Тому то наші війська, коли влітали в пролом наче лобом об стіну бились без толку. Подейкують маги щит той впаде, як вибити зі стіни камінь на який той щит замкнено. А для цього може знадобитись всю стіну зруйнувати.
- Так може вдача нам посміхнеться і хтось шальним ударом винесе ту камінюку зі стіни? - подав припущення Рейегар.
Сотник продовжив свою розповідь.
- А по твоєму для чого воєвода дозволив невеличкими загонами надалі після відступу штурмувати ту фортифікацію? Саме на то й розраховані ті вилазки до стіни. Але скажу чесно мені не віриться в подарунки Долі. Кажуть пару героїв все ж попали за щит. Є в нас втрати полоненими. Дехто мав на те вказівки і має замкнуту на собі магію телекінезу. На звязок мають вийти лиш при крайній потребі. Ніхто не знає як вони зараз почуваються і якою інформацією зараз володіють. По кристалам якими накладали магію видно лиш чи живі об”об'єкти впроваджені в тил ворога. На разі всі живі.
- Ростик нам казав про Рептіля. Виходить він один з тих кого направили на те гибле діло. - Понуривши голову сказав Нараян.
Від гурту “Тигрів” відірвалася трійка братчиків Готік, Ербатіум та СЖСлейер. Молодий лицар тримав в руках пару пляшок елю, темні ельфи несли кожен по тарілі з наїдками. На правах старшого по віку Слейер звернувся з промовою:
- Браття, в нас свято. Пан курінний вернувся, ото ми тут гуляємо трошки. І щоб не лишати вас злими на господаря, ми вам дещо принесли. Випийте за здоров'яя Спортика та й за наше теж.
- Дякуємо за турботу. Обов'язково вип'ємо та згадаємо добрим словом Весь курінь та обох курінних. - весело відповів Нараян.
- Як то Спортик з Гонзо командування ділитимуть. Чи не поб'ються між собою за бунчук курінного отамана? - спитав Рейегар, - і де вони обидва подівались чому не з вами?
Готік відразу роз'яснив :
- Та предмету спотикання немає. Спортик повернувся дуже змученим. То і не дивно, майже місяць поневірянь. Сказав, що йому потрібно переосмислити своє життя-буття. А на то потрібен час. Так як Гонзо був вибраний братчиками чинно, він і керувати куренем. А за столом були, але пішли до штабу роз'яснити ситуацію з начальством. Вибачайте, братове, ми повернемось до свого столу нас гурт чекає.
До корчми зайшов Іноземець. Світлий ельф, командир “Сіроманців” , певно самий пунктуальний серед курінних, мав в своїх обовязках сповіщати товариство про всі події в клані. Його прихід міг означати , що є катавасія, яку мають знати всі кланові герої. Вийшовши посеред зали промовив:
- Шановне товариство! Прошу через годину вийти всіх до штабного намету, посеред табору, для зборів клану. Є проблемка, яка потребує загального зібрання. | На такій собі міні площі перед штабом, стояло майже дві сотні братчиків. Певно всі хто знаходився в таборі і не був зайнятий вартою чи іншими не відкладними справами. Вояки збирались по куреням і чекали відповіді на питання: для чого всіх зібрали.
Присутній був також підготовчий клан . Серед молодих новобранців вирізнявся своїм виглядом курінь “Соколи”. Єдиний в “ Леополісі”. До нього набирали самих активних серед клану. Всі ті, хто ставив собі за мету потрапити до БК “Рутенії “ і вимагав від себе постійного росту в бойових та організаційних навичках, йшли під командування Отшельніка ночі.
Не зважаючи на ім'я, ельфом він був світлим а не темним. Знаючи на його здібності він вже мав би бути в складі Рутенії. Але як він сам казав: “Я ще не все дав “Соколам” з того мав би. В Рутенії всі знали, як не натужно було з місцями в клані, одне вільне заброньоване стовідсотково.
Щасливчики, пошановані переходом до складу “Галицького БК Рутенія” з підготовчого “Леополісу” по вступу вибирали курінь для подальшого несення служби й життя разом з новими братчиками та сестрами.
Останнім часом досить популярним був Бойовий курінь “ Соколи” . Не плутайте з куренем в підготовчому клані. Хоча то й не дивно. Курінним там є Хамза. Так, так. Саме в.о. бойового генерала клану. Майже всі братчики бойового куреня пройшли навчання в “Соколах Леополісу”. І майже повним складом на чолі з Елефантиком колись отримали запрошення на вступ до Бойового клану. Дружність та бойова збитість показали свій результат вже на першій своїй військовій компанії. На тунельному івенті Бк “Соколи”, провівши найбільше боїв куренем, випередив трохи “Прайд” який розчистив найбільше завалів в клані та інші курені. Хоча задніх не пас ніхто. Всі воювали на Славу Рутенії, що дало можливість стати шостим в рейтингу бойовим кланом в Імперії по результатам війни з тунельними тварючками. Було випереджено Славних Ельфіусів чия відвага та честь не підлягає сумнівам. В Рутенії ніхто не очікував такого різкого старту від енергійної молоді. “Соколи” відразу взяли тролів за роги. І це надало своїх плодів. В бойовий курінь пішов наплив бажаючих вступити.
Не кожен міг витримати суворі вимоги Хамзи, але дисципліна дала своє. Самого ж Хамзу при першій можливості наділили серйозними повноваженнями. Перед самою війною він був призначений Галіцієром виконуючим обов'язків бойового генерала. Командування куренем лишив тимчасово на свого брата. Елефантика всі добре знали і під його командуванням провели до сотні боїв в “Леополісі”, а тому на бойовій готовності то не відобразилось.
З штабного намету вийшов скарбник клану. Центуріон став так, щоб його могли бачити та чути всі присутні на зібранні. За ним вийшла дисциплінарна варта, котра вивела винуватця зборів. Засудженого вели двоє. Голова дисциплінарної служби Занозіч та черговий вартовий, яким сьогодні виявився Леотар.
Занозіч, запальний світлий ельф. Міг бути душею компанії веселим та жартівливим, а міг з вогнем в очах та хрустом стиснутих кулаків відстоювати свої переконання. В момент запалення потягу до захисту правди з ним ліпше не сперечатись. Можна й отримати по писку. Був скоріше відповідальний за виконання судового вироку аніж суддею. Суддів в “ Рутенії” не було. Рішення приймав голова клану на основі обговорення спірних питань з Військовою Радою.
Леотар, молодий лицар, лиш знедавна вступив до “ Леополісу”. Але вже настійливо стукав в Двері Бойового клану. Вступ його до “Рутенії” був прогнозований найближчим часом. Так вийшло, що сьогодні варта в “Дисципліні”, як казали братчики, припала на “Леополіс”. І саме Леотарова черга прийшла заступити на пост. | Воїнство потягнулось ближче до центру намагаючись роздивитись кого ведуть на суд. Ставши на загальний огляд, варта дала можливість люду побачити кого вела.
Міцний Ельф не був новачком в клані, але вже мав прецеденти переводу в “ Леополіс” з “ Рутенії” і навпаки. Мав художні здібності і підзаробляв на малюванні аватарок . Хворобою його була гра в рулетку. Все просаджував невдаха. Поради на нього не діяли. Ніби і погоджувався, але й надалі робив те ж саме. Видно цього разу вже щось серйозне накоїв.
Центуріон почав свою промову, віче при цьому притихло , даючи заступнику голови клану виголосити суть справи:
- Шановна громада. Зібрали вас в цей погожий день, на превеликий жаль, не для святкувань новорічних. Маємо подію, яка ледь не призвела до війни з сусідніми бойовими кланами. Перед вами людина яка воювала з нами пліч-о-пліч, але так і не зрозуміла принципу братерства та взаємодопомоги. Чимало наших братів вже з ним стикались. Всі знають про горезвісний заклад по дорозі до столиці. Навіть глумлива назва "Маєш зайві гроші" не тверезить людей хворих на надлишковий азарт. Ще допоки люди втрачають свої гроші, їх жаль, і їм намагаються допомогти. Згодом то перетворюється на злочинну невідповідальність до власних дій, коли від ближнього потрібен лиш гаманець для його спустошення, задля погашення власного вогню азарту. Коли людина переходить межу довіри серед ближнього оточення і починає жебрати серед чужих, коли дивлячись тобі у вічі і обіцяє закинути то гибле діло і віддати борг , а через декілька хвилин знову біжить топитись в океані пристрасті до гри. Така людина не прикрашає будь-яке суспільство.
Зробивши паузу для переведення подиху скарбник продовжив:
- Перед вами злочинець. Язик ніколи не повернеться назвати його братчиком, хто і що б про нього не казав доброго. Можливо колись він і був добропорядною людиною, вмілим воїном, чемним товаришем. На разі зараз маємо лиш підлу потвору, пародію на чоловіка. Розмови з ним не дають навіть краплі результату. Ця особа після втрати довіри в клані, пішла побиратись по іншим військовим формуванням, що брали участь у штурмі королівської стіни. Світ не страждає на відсутність добрих але легковажних людей. Знайшлось багато героїв як кланових так і вільних, які пішли на зустріч, і думаючи що допомагають давали грошову позику. Певно приналежність до нашого клану, добре ім'я “Рутенії” слугувало їм за гарантію повернення кровних. Але весь клан не може відповідати за дії паршивої вівці, так само як не може компенсувати кошти втрачені через легковажність інших. Прошу голову “Дисципліни” зачитати наказ голови клану щодо засудженого. | Занозіч дістав згорнутий папір з шкіряного тубусу, розвернув його і почав гучно видавати:
- Зважаючи на останні події а саме:
* скарги від особового складу на не повернення боргів Міцним ельфом;
* не повернення кланового позики ;
* прохання інших кланів розібратись з випадками ошуканства зі сторони вказаної вище особи;
* часті випадки самодурства, що виражається транжирством в закладі "Маєш зайві гроші"
постановити:
1.Відрахувати Міцного Ельфа зі складу Галицького Бойового Клану “Рутенія”.
2.Заборонити доступ на будь-яку територію підконтрольну клану засудженому.
3.За ошуканство братів та інших героїв понести покарання даному воїну у вигляді 10 ударів батога.
4.Кланових бійців помічених в частому відвідуванні закладу "Маєш зайві гроші" спочатку попереджувати, якщо тому не буде розуміння з клану відраховувати.
5.Курінним отаманам і надалі проводити серед підпорядкованих їм братчиків роз'яснювальну роботу задля уникнення подібних інцидентів.
6.Вирок привести у виконання на столичній площі, задля показу серйозності слова даного нашим кланом.
7.Виділити варту для супроводу до столиці по 1 людині з кожного куреня.
8.Відповідальність за проведення вироку в дію покласти на голову дисциплінарної служби.
Центуріон знову взяв слово:
- Засуджений, можете сказати братчикам, як маєте що.
Міцний ельф потупивши до долу очі поводив головою зі сторони в сторону. Заступник голови клану продовжив:
- Сказати нічого то не дивно. Прошу пана Занозіча провести Міцного ельфа для підготовки до відправки. Курінним виділити бійців для супроводу. На цьому все всі вільні.
Громада так і сприйняла все мовчки. Лиш курінні віддали короткі накази щодо призначення конвоїрів. Міцного ельфа повели готувати до відправки. | Центуріон вже майже зайшов до намету, коли його зупинив оклик.
Повернувшись назад він побачив Рейегара, який біг до нього оминаючи залишки люду, що прийшли на збори.
- Мої вітання, пане скарбнику. - посміхаючись і висолопивши язика від швидкого бігу видавив з себе десятник.
- Панування лиши для кого іншого, брате. Ти моє ім'я знаєш. Слухаю тебе уважно, Рейегаре. - відповів лицар.
- Центуріоне, я тут спересердя бешкету вчворив, - потупивши очі, але при цьому в них заграли бісики мовив барб, - потрібні дошки. Я в курінному наметі стіну проштрикнув.
- То запхни в діру соломи — почав кепкувати Центуріон, - до мене чого прибіг питаю?
-Соломою там не обійдешся , гарна діра вийшла — тупцюючи на місці видавив з себе Рейегар.
- Е, брате, ти пальцем у вухо не попав і дірочку зробив чи вивалив пів стіни сокирою? - на цей раз мова скарбника пішла жорсткіше.
- Та як сказати, та ніби й не мав нічого ламати, але якось вже так вийшло. Треба пару-трійку дощок по 2 лікті довжиною. - вдаючи безтурботність лив вустами десятник.
- Дошки зайдеш до комори візьмеш, комірнику скажеш я наказав взяти. Але скажи мені, братчику, а кріпити їх чим будеш? Чи може в людини бойовито-творчої цвяхи в кишенях завалялись? - хитро посміхаючись відповів Центуріон.
- Відразу видно господаря. Бачиш, а я навіть не подумав про то. За дошками побіг а кріплення не допетрав. То може і їх даш? - з вдаваною жалібністю попрохав Рейе.
- То, Рейегаре, тобі до кузні треба. Маєм цвяхи мішками, але завалені вони різними речами. Ходи до ковалів вони тобі з десяток дадуть. В них мають валятись по кузні. Якщо це все, то маю справи. Вибачай треба йти. - закривши подальшу можливість до розмови Центуріон.
- Дякую па..., тобто Центуріоне, ти мені дуже допоміг. - весело промовив варвар. | Дійшовши до похідної кузні десятник побачив звичну картину. Незважаючи на новорічні свята роботи в ковалів вистачало. Погнутих обладунків та вищерблених мечів вистачало. Незважаючи на всю безрезультатність осади, воїни гризли стіну з завзяттям. Охочих до бойових здобутків завжди вистачало в Рутенії.
Дим з труби валив густий, жар від кузні йшов такий що навколо навіть сухо було, не те що снігу не було. Ще з давніх часів магами Рутенії були накладені чари на похідну кузню. Жар від неї давав сильне тепло, але не наносив шкоди ні героям ні навколишньому середовищу.
На порозі стояв Юр. Не високий, але як і всі ковалі кремезний. За словом в кишеню не полізе, прямий як молот, витривалий як ковадло, веселий як полум"я в його печі. Найбільш товариського героя годі було ще віднайти. А від недавнього часу ще й одружився. Ірусик мала ще відшліфувати той діамант. Але той хто знає її, скаже що їй то під силу. Бойовита гарна лицарка, могла сама кому захочеш роги пообламувати а коли в личині некра перебуває то й взагалі не підходь з дурними намірами. То є одна кращих пар клану.
Багато хто дивувався вибору професії Юра. За звичай, ельфи якщо і працюють в кузні, то на тонкій ювелірній роботі. Але він він не дарма входить до списку кращих ковалів Імперії. Його роботою завжди були задоволені всі. Нині він є старшим в кузні. Не те, що командував ковалями бо мало місце рівноправ'я”я, але якби від всіх ковалів міг слово мовити.
В кузні працювало чимало майстрів:
* Шкаріус взагалі майже нічим не поступався Юру. В ковальському мистецтві міг зробити все. Але все ж був суворішим в житті. Любив порядок і пунктуальність;
* Ліон і Фрозен шліфували свою майстерність майже завжди разом. Хто б не знав їх зовсім міг би подумати, що ковалі між собою змагаються хто краще вміє орудувати молотом, але друзі їх добряче знали. Їм не важливо мати звання першого, їм потрібні лиш задоволення від роботи та дяка замовників у всіх її аспектах .
* Пивоман та АлексОл. Ще здавалось зовсім недавно їх ім'я в ковальському світі мало кому що казали. Але зараз ці майстри швидкими темпами прогресують. Та й взагалі маючи такий гарний колектив в кузні всім ковалям світили швидкі перспективи входити до ряду кращих ковалів держави.
Та й чимало починаючих героїв час від часу заходили до кузні, спробувати своїх сил в новій для себе справі ковальстві. Бажаючих розім'ятись допомагаючи ковалям вистачало завжди. | - Привіт, розбишакам! - привітався з ганку Юрс, - А що прийшов сокиру ремонтувати?
- І тобі не хворіти ельфе двужильний. - парирував Рейегар, - та ні, а звідки ти взяв?
- Та ти ж її певно об стіну погнув? - і показово мацаючи біцепси варвара додав, - знатна певна дірочка.
- А ти вже де дізнався бісовий ковалю. Хто тобі вже доклад зробив? - спитав гість.
- Той хто має багато друзів, той знає багато, - посміхаючись видав ельф, от ти зараз за зубочистками прийшов. Хіба не так?
- Та здалися мені твої зубочистки. Не маю звички в щелепі длубатись. -пробубнів Рейегар.
-Ну що для людини чи ельфа цвях, для могутнього вара зубочистка — переходячи на регіт казав коваль.
- І це знаєш. - посміхнувся десятник,- а це звідки, Центуріон не міг розпатякати він не з тих.
- А ти що , хочеш сказать що дошки мені приніс? Треба ж тобі їх чимось кріпити. Заходь всередину там Фрозен щось да вділить. Сам лиш не хапай червоних цвяхів. - хитро примружившись мовив Юрс.
- А що за цвяхи дивні такі червоні. Фарбуєте їх чи як? - спитав барб.
- Та якщо пальці тобі непотрібні для того щоб молоток тримати, то можеш хапати. Червоні то з печі лиш витягнуті, - зареготав майстер.
- А коби тебе качка копнула з твоїми жартами, - сміючись сам відповів Рейегар і зайшов до кузні.
В приймальній кімнаті він зустрівся з Дімоном та Васьком. Біля кожного лежала купка артів, що потребували ремонту. Хлопці сперечались кому потрібно першому ремонтувати.
Молоді воїни обидвоє вирізнялись серед братства своєю енергійністю та підприємливістю. Не кожен навіть старший за віком воїн міг похвалитись гарним арсеналом та крафченою зброєю. Ці ж вояки були молоді та ранні. Кожен мав досвід керування куренем, бо виконували обовязки курінного якийсь час. Обидва мали багато друзів в клані та гарну репутацію. | Васьок і зараз був призначений курінним атаманом новоствореного куреня “Вовкулаки”. Нелегка справа починати спочатку, але мало хто сумнівався в спроможності нового отамана навести лад. Веселий ельф не мав упередженого ставлення до жодної справи. Діло в його руках буквально вогнем палало. Ні він не мав магічного вогню своїм вмінням, просто виконував роботу з легкістю та веселим настроєм. Щоправда деколи жарти могли вилізти боком. Бувають в нього інциденти з Фемідою імперії. Міг він деколи вставити недолугий жарт на людях поза кланом. За що бував деколи гостем адміністративного закладу під назвою “Бан”.
Дімон був природженим рицарем. Серйозний, деколи суворий чоловік йшов до своєї мети завжди впевнено і цілеспрямовано. В свої молоді літа мав військове звання четара (лейтенанта ) вже міг в багатьох питаннях надати пораду. Єдине, що деколи зловживав цим але сказати що радить нісенітниці не можна.
Обидва були вже не один місяць в складі Рутенії і принесли багато користі Галицькому бойовому кланові.
- Доброго здоровя, панове! - привітався Рейегар, -а де господарі цього вельми потрібного закладу?
- Привіт борзописцям! - весело здоровкався Васьок.
- Зараз вийдуть. Але ти після нас в черзі на ремонт. - вже майже готовий до суперечки Дімон.
- Людина творча в чергах не стоїть. Маю всюди блат. Мене завжди всі пропускать наперед. - весело кинув десятник.
-Воно й може так але спочатку ми. - воїни. що тільки но сперечались хто перший з них в черзі зайняли спільну оборону проти непроханого конкурента.
- Спокійно, селяни! Земля буде ваша... - хитро промовив Рейегар і згодом додав, - врожай буде нашим. Я лиш за десятком цвяхів прийшов.
- О, Дімон не хвилюйся. Бачиш десятник не претендує на твоє друге місце в черзі. - весело підхопив Васьок, - все одно я перший прийшов.
- Ми прийшли одночасно, але мені потрібніше. Яя на стіну маю йти. - надалі гнув свою лінію Дімон.
До приймальні з робочого приміщення вийшов Фрозен:
- Що за галас без бійки. Давайте сюди ваше залізяччя будем дивитись що з ним робити. Та не переживайте так на всіх ковалів вистачить. Все зробим в кращому вигляді.
Фрозен завжди був доброзичливим та привітним. Перебував переважно в аватарах ельфів частіше світлого. Зараз мав вигляд некроманта. Певно бажав заростити рубці та шрами бойові на тілі. Як всім відомо некри мали здатність регенерувати. Взагалі ковальство в ньому сперечалось з творчістю. Нехай він був не таким відомим в світі як бард Ігоріус але в склад творчих змагань серед митців Імперії його запрошували частенько. | Первый)
автор Братишка,поет всё таки!=) | | + | | офиц язык игры- русский.. будь добр на нем и пиши.. или- в творчество хвм точка упа-уа... | | В творчестве языковых разногласий нет. Уважаемый Бласт, не нужно искать врагов там где их нет. | для Blast:
ай яй яй, какие мы плохие) насильно заставляем читать) изверги то какие)
для Reyegar:
благодарю за столь интересный рассказ и мою скромную персону даже затронул) спасибо) | для Frozen13:
згоден
для Reyegar:
дякую за чудовий розділ
Гарний твір виходить))))) | треба подумати,щоб відкрити фан-топік
чи видати журнал відгуків на твір...
[Игрок забанен смотрителем Noldor до 2010-01-20 16:33:23 // п.2.5 правил форума, рецидив] |
1|2К списку тем
|
